Як відбувається видалення зуба мудрості

Починається все не зі скальпеля, а буквально зі шматочка ватки. Нею на ясна наносять гель, щоб наступний укол відчувався радше як легкий дотик, а не як укол. Гель має приємний смак. І це єдиний момент усієї процедури, до якого в пацієнта немає претензій.

Далі — укол. На верхній щелепі все досить просто: анестетик вводять поруч із зубом, і за кілька хвилин там запановує блаженне оніміння. На нижній щелепі складніше: довгою тонкою голкою доводиться діставатися до нерва, який відповідає за всю нижню щелепу з одного боку. Після такого уколу німіє не лише зуб, а й губа, підборіддя та частина язика. Можна випадково прикусити щоку й дізнатися про це вже вдома, за вечерею.

У декого після уколу з’являється легке хвилювання: серце раптом прискорюється, руки тремтять, накочує незрозуміла тривога без причини. Виникає підозра, що відбувається щось більше, ніж звичайний візит до стоматолога. Поспішаю заспокоїти: це не містика, а побічна дія анестетика. За десять–п’ятнадцять хвилин усе минає саме.

Перш ніж братися за інструменти, лікар перевіряє, чи подіяло знеболення. Натискає на ясна чимось тупим і запитує: «Відчуваєте?». Якщо пацієнт відповідає: «Відчуваю, що щось торкається, але не болить», можна починати. Якщо каже: «Відчуваю і дотик, і біль», доведеться ще почекати.

А далі — як пощастить із зубом.

Якщо зуб нормально вийшов назовні, став у ряд і поводиться пристойно, з ним узагалі нічого не роблять. Такий зуб просто живе своїм життям під наглядом, як найспокійніший мешканець будинку.

Інша річ — зуб, який вирішив залишитися в кістці й не показуватися назовні. Тут без розрізу не обійтися. Лікар розрізає ясна скальпелем, щоб побачити, що відбувається всередині, й зазвичай з’ясовує, що зубові щось заважало: чи то сусід стояв надто близько, чи то кістки в цьому місці було забагато. Цілим такий зуб, як правило, не витягти: тісно, кут незручний, сусідів шкода. Тому його розділяють на кілька частин спеціальним обертовим інструментом, підібраним саме для такої роботи. Не надто швидким, щоб не перегріти тканини, і не надто повільним, щоб операція не затягнулася до вечора. Частини зуба виймають люксатором. Щипці, з якими більшість людей пов’язує видалення зубів, тут майже не беруть участі. Це радше реквізит зі старого фільму жахів про стоматолога, ніж головний інструмент у таких випадках.

Коли зуб уже залишив приміщення, лунку очищують від дрібних кісткових уламків. Жодної особливої «начинки» туди не кладуть: ані кісткової стружки, ані спеціальних гелів. Організм сам заповнює порожнину кров’яним згустком, а втручатися в цей процес — лише шкодити. Потім накладають шви, які самі розсмоктуються, і залишають їх трохи вільнішими. Адже в першу добу рана ще може злегка кровити, і надто стискати її не можна, інакше виникне набряк.

Є простіші зуби: ті, що лише частково показалися назовні. З ними менше клопоту. Іноді розріз узагалі не потрібен, бо доступ уже є. А бувають зуби з коренями, вигнутими наче гачки. Тоді корені спочатку розділяють інструментом, а потім дістають по черзі, якомога делікатніше. Ніби кожен корінь — окремий незговірливий переговорник.

Окрема історія — зуб, який ще не прорізався, але вже встиг зіпсувати життя сусідові, не даючи йому нормально вийти. У такому разі видаляють не сформований зуб, а його зачаток. Операція коротка, майже непомітна. А на знімках, зроблених із різницею в три тижні, видно, як швидко сусід вирівнюється в зубній дузі, щойно прибрали перешкоду.

Ну а далі — найцікавіше: життя після видалення.

Пацієнтові видають список того, чого категорично не можна робити, і він, як правило, одразу забуває половину. Тому повторю по черзі.

Полоскати рот і гріти болюче місце не можна: так легко вимити той самий кров’яний згусток, без якого все гоїться значно довше. Фізичні навантаження краще відкласти на кілька днів. Що активніша людина, то вищий тиск, а свіжій рані це зовсім ні до чого. З тієї самої причини тимчасово виключаємо лазню та гарячу ванну. Їсти можна лише після того, як оніміння повністю мине. Інакше є ризик добряче щось собі прикусити й помітити це аж увечері. А коли їсти вже можна, жувати варто на протилежному боці, щоб не турбувати свіжу лунку.

Чистити зуби все одно потрібно, просто м’якою щіткою й особливо делікатно біля місця видалення. Якщо там з’явиться білий наліт, лякатися не варто: це не ознака запалення, а фібрин, звичайний учасник нормального загоєння.

У день операції лід прикладають до щоки ненадовго, кілька разів протягом дня. Це допомагає уникнути набряку. Перестаратися теж не варто: переохолодити собі лімфовузли — ще те досягнення.

Лікар зазвичай призначає ще антибіотики та протизапальний засіб. Із зубами мудрості запалення любить заходити в гості без запрошення, тож краще його просто не впускати. А заразом не завадить подбати й про мікрофлору. Звичайний йогурт у ці дні точно не буде зайвим.

Якщо пацієнт не займався самодіяльністю й слухав лікаря, а не сусідку із сорокарічним стажем на інтернет-форумах, ускладнення трапляються рідко. Але іноді трапляються.

Тому після видалення в нас із вами проста домовленість: ми пояснюємо, що робити далі, а ви не перетворюєте відновлення на самостійний науковий експеримент. Якщо щось відбувається не так, як обговорювали на прийомі, або просто непокоїть, краще зв’язатися з клінікою й запитати. Для цього не потрібно спочатку ставати фахівцем з усіх ускладнень, які здатен знайти інтернет.

P.S. Після видалення зуба мудрості мудрості не меншає. Особливо якщо її вистачило, щоб запитати лікаря, а не влаштовувати консиліум у коментарях.