Про зуби мудрості

Здавалося б, усе просто. Є зуб. Восьмий за ліком. Іноді болить, іноді ні. Один лікар каже: негайно видаляти. Інший дивиться на той самий знімок і каже: не чіпайте, він вас переживе. І обоє переконані, що мають рацію. Так і живемо.

Зуби мудрості взагалі мають дивну репутацію. Народний поголос приписує їм мало не містичні властивості. Лікарі, треба визнати, теж не завжди відстають. Спробуймо розібратися без містики.

Чому ж їх так називають? Бо з’являються пізно, зазвичай між шістнадцятьма й двадцятьма п’ятьма роками, коли людина вже дещо встигла зрозуміти про життя. Наприклад, що гроші закінчуються швидше, ніж хотілося б. Що шлюб — це не лише кохання. Що батьки, як не прикро, мали рацію. І саме в цей момент, наче для повноти картини, прорізується вісімка. Ніби Творець вирішив остаточно пересвідчитися, що людина справді подорослішала.

Чому в одних зуби мудрості прорізуються, а в інших ні? Медична відповідь: бракує місця. Людська: комусь пощастило, а комусь ні. У більшості людей є зачатки вісімок, проте прорізуються вони далеко не в кожного. Зуб починає рости, а попереду вже стоїть сімка. «Перепрошую, зайнято», — каже вона. «А мені байдуже», — відповідає вісімка й росте, як виходить: убік, навскіс або взагалі залишається сидіти в кістці. Медицина назвала це ретенцією та дистопією. А по суті все простіше: зуб хотів вийти, але не знайшов місця.

Природа іноді захоплюється й видає не чотири зуби мудрості, а п’ять чи шість. Утім, це радше колекційне видання, ніж стандартна комплектація.

Постає закономірне запитання: якщо вісімки є в більшості, навіщо вони взагалі потрібні? Колись були справді потрібні. У наших предків щелепи були більші, їжа грубіша, тож жувати доводилося як слід. Потім людина навчилася готувати, обзавелася ножем, каструлею та блендером, і потреба в колишніх розмірах щелепи відпала. А зубів як було тридцять два, так і залишилося. Вийшло приблизно як із добротною радянською шафою в сучасній однокімнатній квартирі: шафа хороша, от тільки поставити нікуди.

Тому зуб мудрості сьогодні нерідко виявляється зайвим. Хоча не завжди. Якщо вісімка нормально прорізалася, стоїть у зубному ряду, бере участь у жуванні й її можна спокійно чистити, видаляти лише тому, що вона восьма за ліком, немає сенсу. Зуб, який добре працює, краще залишити в спокої. До речі, непоганий принцип і за межами стоматології.

З дистопованими зубами складніше. Зуб розташований неправильно, чистити його важко, між ним і сусідом накопичується наліт, з’являється карієс. Іноді страждає не сама вісімка, а сусідня сімка. А сімка, на відміну від вісімки, зуб потрібний. Прикро виходить: одна нічого не робить, а потерпає інша. Знайома картина, і не лише в ротовій порожнині.

Буває й гірше: неправильно розташований зуб порушує контакти між зубами, перевантажує окремі ділянки щелепи, втручається в роботу суглоба, зміщує зуби попереду. З’являються напруження м’язів, хрускіт, клацання, дискомфорт. Людина йде лікувати суглоб. Потім м’язи. Потім виправляти прикус. А причина весь цей час сидить позаду й мовчить. Дуже характерна поведінка для зуба мудрості.

Найцікавіше з ретинованими зубами, тобто тими, що не прорізалися. Їх не видно, вони не болять, людина про них не думає. Зуб може роками сидіти в кістці й потихеньку готувати неприємності. Між сьомим і восьмим зубом утворюється глибока кишеня, куди набивається все зайве, і рано чи пізно починається запалення: іноді тихе, іноді досить болісне. А буває, що зуб усе ж вирішує прорізатися, і ясна над ним запалюються. Це називається перикоронаритом. Людина приходить до лікаря й каже: «Лікарю, у мене тут щось болить». Лікар дивиться й відповідає: «Бачу». Після цієї фрази тривоги зазвичай лише більшає.

Перикоронарит, звісно, лікується. Та якщо зубові об’єктивно нікуди подітися й зрозуміло, що повноцінним членом зубного колективу він не стане, виникає просте запитання: навіщо знову й знову лікувати наслідки, якщо можна один раз усунути причину — видалити зуб мудрості?

Є й гірша історія: кісти. Навколо зачатка зуба є оболонка, яка в нормі зникає після прорізування. У разі ретенції вона може залишитися й згодом перетворитися на кісту. Іноді невелику, а іноді таку, що справа доходить до серйозної операції. Тут людина зазвичай запитує: «А чому раніше не сказали?». Бо раніше нічого не боліло.

То коли ж вісімку все-таки видаляти? Ось тут лікарі особливо люблять сперечатися. Один каже: видаляти. Другий: спостерігати. Третій: доки не болить, не чіпати. Четвертий мовчки дивиться на знімок. П’ятий видаляє, не чекаючи на запитання. І кожен почувається фахівцем. Насправді критерій простий: якщо зуб уже спричиняє проблеми, пошкоджує сусіда або з високою ймовірністю призведе до ускладнень, його видаляють. Якщо він здоровий, стоїть правильно, працює й легко чиститься, сам факт, що він восьмий, не є підставою. От і вся філософія.

Розгляньмо кілька звичайних випадків.

Перший: вісімка нормально прорізалася, бере участь у жуванні, карієсу немає, з гігієною все гаразд. Видаляти такий зуб лише заради симетрії в картці немає сенсу. Якщо з’явиться карієс, його можна лікувати. Хоча лікування каналів вісімки — заняття для людини з характером: корені складні, доступ незручний, пацієнт уже сорок хвилин тримає рот відкритим, і всі присутні починають замислюватися про профілактику.

Другий випадок: зуб дистопований, нахилений, частково сидить під яснами, нормально працювати не буде, чистити його важко, сусідня сімка страждає. Тут видалення зазвичай і є найлогічнішим рішенням.

Третій випадок: зуб ретинований, не болить, у жуванні участі не бере, тихо сидить у кістці. «Якщо не турбує, навіщо чіпати?» — слушне запитання. Але рішення ухвалюють не за принципом «болить чи не болить», а з огляду на положення зуба, його взаємини із сусідом та ймовірність ускладнень. Іноді розумно поспостерігати. Іноді видалити. Довічної амністії за зразкову поведінку зуб мудрості не отримує.

Четвертий випадок: зуб прорізується, ясна запалюються, лікар діагностує перикоронарит. Зуб лікують, проблема минає, потім повертається, знову минає й знову повертається. Поганий серіал із нескінченними повторами. Якщо місця для нормального прорізування немає, просте висічення ясенного каптура над зубом зазвичай не розв’язує проблеми. Розумніше прибрати сам зуб.

То чи треба видаляти вісімки заздалегідь? Іноді так. Але не тому, що вони восьмі, і не тому, що всі вісімки однаково погані. А тому, що конкретний зуб може стати джерелом проблем і вже зрозуміло, що нормально функціонувати він не буде. Висновки ми робимо на підставі клінічного огляду та конусно-променевої комп’ютерної томографії, тобто КПКТ. Профілактика — річ хороша, але вона не означає видаляти все, що теоретично колись може заболіти. Інакше ми досить швидко залишимося без важливих частин організму.

Здорова вісімка, яка правильно стоїть у зубному ряду, може спокійно жити. Дистопована, що заважає сусідам і погано чиститься, — вже інша історія. Ретинована — третя. А та, що регулярно влаштовує запалення, — четверта. У кожного зуба своя біографія, навіть якщо він восьмий за ліком.

І останнє. Багато хто боїться самого видалення більше, ніж проблем, які може спричинити сам зуб. Це зрозуміло: вже сама назва процедури звучить так, ніби людину карають за брак мудрості. Але сучасна діагностика, анестезія та хірургічні техніки дають змогу проводити її цілком передбачувано, особливо якщо лікар заздалегідь розуміє, що саме збирається видаляти. До речі, непоганий початок для будь-якої операції.

У Mickiewicz Dental Clinic із видаленням вісімок дають раду у звичному робочому порядку: і в простих випадках, і в складних. Процедура триває від десяти хвилин до години й коштує приблизно від 800 до 1500 злотих, залежно від того, наскільки зуб вирішив усім ускладнити життя. Якщо дуже страшно, можемо допомогти за допомогою седації: дати подихати закисом азоту, і страх поступово відійде на другий план.

Тож якщо десь у глибині щелепи у вас уже кілька років сидить вісімка, яка не прорізалася, не обов’язково чекати, доки вона сама про себе нагадає. Іноді достатньо зробити КПКТ, уважно її розглянути й ухвалити рішення.

P.S. Зуб мудрості — це не діагноз. Це просто зуб. Іноді хороший, іноді не дуже. Як і багато хто з нас.